Поліцейська «реформа»?

Україна стала на шлях реформування. У 2015 році почалася реформа правоохоронної системи. Вона включала в себе процес зміни свідомості громадян та відновлення довіри до правоохоронних органів. Зокрема була створена патрульна поліція, куди, як твердять, був чистий відбір та набрано осіб, які в дійсності хочуть змінити державу і служити народові. Однак, ми не раз бачили протиправні дії нових патрульних поліцейських. Потім держава вирішила скасувати такий інститут як міліція і створити нову поліцію. Здавалося б все чудово. Щоб працівник міліції перейшов на службу в поліції, він мав пройти тестування.

---

Для цього були створені атестаційні комісії різних рівнів. Однак, процес затягнувся, і старих міліціянтів перевели на посади поліцейських, а вже потім створили атестаційні комісії. До атестаційних комісій набирали представників громадськості. Атестаційна комісія, яка тестувала поліцейських (не керівників чи заступників) – слідчих, оперуповноважених і т.д. складалася з 6 осіб, 3 з яких були представниками громадськості. Особисто брала участь в атестуванні. Пам’ятаю, як така мотивована і задоволена прийшла так як можу вплинути на процес реформування. Однак, зараз остаточно впевнилася у цій псевдо реформі.

Головним завданням атестування і взагалі реформування було відновлення довіри громадян. Як член атестаційної комісії я на власні очі бачила, наскільки неграмотними є працівники поліції. Багато з них не знали елементарних речей, таких як: як правильно складати постанови по 130 КУпАП (водіння в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння), які права роз’яснювати особі, випадки застосування та використання зброї і т.д.. Зазвичай щодо таких осіб приймалось рішення про пониження. І тільки тих, які вже взагалі нічого не знали – вирішували звільняти. Адже як можна довірити своє життя людині, яка взагалі нічого не знає?!

А що виходить? Особи, які були звільнені із врахуванням рішень атестаційних комісії подають позови про поновлення на роботі. І суди задовольняють такі позови.

14 лютого 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд виніс постанову, якою поновив на роботі колишнього начальника ДАІ, тепер начальника сектору превентивної діяльності ГУ НП в Закарпатській області.

Це наштовхнуло мене на думку переглянути Єдиний реєстр судових рішень щодо справ про поновлення на роботі та скасування наказів про звільнення (через службову невідповідність). В параметрах пошуку обов’язково вказувалась атестаційна комісія, щоб побачити тільки справи, де бралось до уваги рішення атестаційної комісії. Звичайно ж дані, отримані з реєстру не є точними, адже судові рішення можуть бути не включені в реєстр або ж система не всі знайшла. Тим не менше, ось що з цього вийшло.

За період з 01 червня 2016 року у першій інстанції загалом по всій Україні винесено 1807 постанов у справах за позовами про поновлення на роботі. Кожна з постанов, якими задоволено позовні вимоги, містить і рішення щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Звичайно, що є і рішення про відмову у задоволенні позову. Перечитати всі 1807 постанов трохи важко.

В апеляційній інстанції винесено 15 нових Постанов. Я переглянула всі 15. Вони є новими постановами тільки тому, що в них міститься зміна резолютивної частини рішення або ж мотивів задоволення позову. Жодна з них не винесена на користь

Національної поліції України.

А ухвал в апеляційній інстанції винесено 144. Звертаю увагу, що в параметрах пошуку я просила не показувати ухвали, якими відкрито провадження або якими поновлюється строк на апеляційне оскарження. 144 ухвали – це судові рішення про залишення без змін постанов суду першої інстанції про задоволення позовів про поновлення на роботі.

У касаційній інстанції не винесено жодної постанови, але система Єдиного державного реєстру судових рішень зазначила 4 ухвали. Впевнена що є більше, однак виходжу з того, що показав сайт. І знову ж таки жодна з цих ухвал не винесена на користь Нацполіції. Є ухвала про направлення справи на новий розгляд, тому що суд першої та апеляційної інстанції відмовив позивачу, однак Вищий адміністративний суд вважає, що відмова була неправомірною.

Отже, суди повністю стають на бік позивачів – звільнених полісменів.

Це ж скільки коштів стягується з бюджету держави?

Лише Олексію Співаку задовольнили 26 955 грн. і це за майже 2 місяці. А таких позивачів чимало, і судилися вони і по шість місяців. А скільки коштів було витрачено на реформу?

А виходить, що гроші на реформу витрачено, але по факту, реформи нема, з бюджету стягуються зарплати за час вимушеного прогулу і, в кінцевому результаті: довіру населення до правоохоронних органів не відновлено, в бюджеті «дира» і збільшують податки, щоб покрити витрати і українці знову ж нічого не отримали.

І от виникає питання, чи стає краще Україні вид тих реформ, які проводить влада.

Шановна влада, а чи не могли б ви перед тим як проводити реформи, привести чинне законодавство у відповідність?

ГО "Об'єднані ідеєю"